Вечірні зорі світять так високо,
А сонце вдосвіт - то сама любов...
І небо мислить думами глибоко,
Викочує ярило на престол !
І прокидається мій світ - такий безгрішний,
У диві з див, у крапельках роси...
Лети мерщій до Бога, прокидайся
І все, що хочеш, в Господа проси !
Лише люби ! Люби, не відступайся
Те сонце , зорі, квітку і росу...
Люби щомиті, як дитина, не встидайся
Всю в світі, Богом створену, красу.
Уся любов твоя - прозора, без відтінку
Назавтра сонцем вдосвіта зійде,
Відкриєш дня усміхнену сторінку,
Бо звідки йшла любов - туди вона й прийде !
