Колосяться хліба,
На Поліському полі під гаєм.
І буяють жита,
Наче долю свою виглядають.
Чує кроки земля,
Як господар виходить у поле
І жовтіють жита,
Перерослі і потом, і болем.
Пригадавсь мені плуг,
Пригадались літа молодії…
І забувся недуг,
Лише в пам’яті дні золотії.
Посівна на полях
І натомлені татові руки,
І в усмішці земля,
Лиш ворони над полем, і круки.
І сорочка пітна,
І зерно у шершавій долоні,
Жайворова струна,
І світанки тепленькі й холодні.
Коли з татом не раз,
Ми проходили всіяним полем,
Коли очі щораз,
Воскресали теплом, а не болем.
І тепер, як колись,
Хоч роки вже давно пролетіли…
Я у полі моливсь,
Щоб у ньому жита зародили…
І у поті чоло,
І натомлені руки холодні,
Як було це давно,
А неначе було це сьогодні.
