І пронесу крізь себе цей урок,
Який давно вже зрозуміти я хотіла.
Коли ось так чванливо ставилась до тебе -
Все з часом гаснув білий цвіт жасмину.
В очах бриніли крапельки роси,
Яких зронити не дозволить радість,
Яку мені подарувати всі хотіли
Та ти - не всі! Ті всі - давно забуте ехо...
Хоч в відчаї, тобі дарую гамір,
Свої незібраних докупи тих думок
Візьми і запиши їх в свою пам'ять,
бо я беру з комоду, те старе пальто.
Воно завжди для мене буде відголоссям:
Самотніх вулиць, віскі і цигарок
Я одягну і зникну з ним під ранок,
А ти продовжуй вірити, що я іще жива...
адже я - тільки клятий потяг до спокуси
який так хочеться вкусити і запити ромом
Тому, давай! Випльовуй - бо у нім отрута
3..2..1 - і все. політ, падіння - кома.
