Тож знову над містом зажурено небо схилилося,
І сонце весняне знов чорну наділо вуаль...
І знов - "Плине кача", і "СОТНЯ" із неба дивилася,
І плакала гірко з молитвою в душах печаль.
Нестало героя...,вже восьмого , тут на Збаражчині,
Квітками , сльозами дорогу встелили йому...
Та дзвоном церковним лунають надії не втрачені.
І болем у серці оці запитання: - Чому...?
І за що ? Скільки треба смертей , вдів , сиріт і нещастя ?
І сліз материнських...? Йдуть їхні найкращі сини...
Коли прийде мир в Україну й омріяне щастя ?
Нехай буде , ГОСПОДИ ,так , щоб цієї весни .
Слава , слава героям ! Ще досі над містом літають
І в серцях небайдужих тяжким болем слова...
Плачучи визнаємо - герої також помирають .
Світла пам'ять про них невмираюча , вічно жива.Світлій пам'яті Юрія Горайського!(07.03.2016 р.)
Сьогодні читала у "Вільному житті" "про Юрія. З портрета дивиться такий красивий молодий чоловік , тільки б жити... За
що гинуть люди , Боже мій ! В нас загинуло ,аж 11 чоловік .
Nino27 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
