Федір Юр"єв
«Мій Житомир»
Мій Житомир – мій маленький світ,
Де річки, й ліси і небо синє…
Тисяча сто тридцять Тобі літ,
Ти старенький… Але юний нині!
Народилось з давніх ти часів,
Місто, де з тобою будем жити…
Де краса скелястих берегів,
Де у небі – сонце, в полі – жито!
Де волошок синьоокий цвіт
Надихне тебе на світлий спомин…
Прокричу на весь я білий світ:
«Ти – найкраще місто, мій Житомир!»
Лише тут в річках жива вода,
Тетерів несе водицю св"яту,
Його вдача й слава молода
В скелі, що ми звем Чотири Брати!
Мальовничий і пісенний край,
Як бальзам, що розморозить серце…
Ти – рекордний яблук урожай,
Ти та пісня, що від серця ллється!
Ти даєш усім нам старт в життя!
Лише Ти і стрижень і основа…
Не підуть я знаю в небуття
Театральна, й площа Корольова.
Нас не в змозі підкорить ніхто,
Бо з тобою ми – житомиряни!
Стійко ми воюємо в АТО…
За життя та мир! А не для слави!
Щоб пишались друзі, дочка й син,
Й не пролила сльози рідна мати,
Нині наші славні вояки
Йдуть на смерть, життя нам відстояти!
Хай не згасне полум"я життя!
І прийде до нас в країну свято…
В зле нехай не буде вороття,
І духовно будуть всі багаті!
Ти зростив хоробрих вояків,
«Кіборгами» стали всі їх звати,
Преклонімо голови ми тим,
Хто пішов … той світ обороняти!
Знову промовляю ці слова,
Щоб були в бою вам молитвами.
Подарунку кращого нема,
Як живі усі ми будемо із вами!
... Знову я відчую серця стук,
І три крапки ставлю після коми…
Він – товариш, Він – найкращий друг,
Він – наш батько, дорогий Житомир!...
