Твої очі, неначе безодня,
А сховатись від них несила.
Я тамую щоразу подих,
І щоразу, як вперше, невміло.
Я примушую серце мовчати.
Я в думках вже тебе відпустила.
Скільки зможу собі пробачати?
Скільки зможу брехати мінливо?
Зрозумій! Ти занадто дорослий!
З нас ніколи не вийде пара...
Твоє чорне волосся встеляє осінь
І... дружина на тебе чекає.
Твої руки - для мене втіха
І, водночас, найбільша кара.
Я так хочу тебе любити
Але права на те не маю...
