Буває часто так, що разом йдуть по світу
Зовсім протилежні люди, зовсім різні,
Холодний камінь і живі яскраві квіти,
В одному небі сонечко і хмари грізні живуть.
В одному серці і добро, і зло буває,
Різні половинки за́вжди – одне ціле,
Чому влаштовано так світ, ніхто не знає,
Якщо ти хочеш розділити чорне й біле, забудь.
А тіні взагалі без світла не буває,
І без розлуки зустрічі не може бути,
Хтось повзає усе життя, а хтось літає,
Лиш той, хто чує крик, той вміє тишу чути німу.
Любов і ненависть завжди́ ідуть пліч-о-пліч,
Як у одних очах живуть і сміх, і сльози,
Солодке і гірке – в меню одному поруч,
І у одній природі – спека і морози… Тому
Світло і тінь розділяють нас,
І поєднують в собі і осінь, і весну́,
Йде в далечінь невблаганний час,
Залишаючи тобі із двох пісень одну…
2010
