Дехто згодом напише у пресі:
„Він був тонким ліриком”
Хтось відмахнеться з посмішкою:
„Багато пив”
Хтось закопилить слиняві губи:
„Він терпіти не міг критику!”
Деякі з гордістю скажуть:
„Мені колись око підбив”
Кілька мадам
закуривши
згадають:
„Шикарний він мав язик!”
У інших заплачуть троянди межи струнких ніг
Тисячі безіменних разом прошепочуть:
„Він не любив злих”
Без вісти зниклі зрадіють:
„Він знав таємниці доріг”
Якісь невідомі з гітарами скажуть:
„Він приручав рок-н-рол”
Хтось надиматиме щоки:
„Даремно витратив час!”
Інші під старість напишуть у спогадах:
„Не до кінця зіграв роль”
Дехто кричатиме всюди:
„А слухав він тільки нас!”
Багато хто потім зізнається:
„Хотів бути схожим на нього”
Лиш деякі тільки зламаються:
„Зашкодив навмисно”
Хтось поскаржиться Богу на себе:
„Заздрив йому у всьому”
Чесний гнутиме далі:
„Мені з ним було дуже тісно”
З’явиться й той що усіх заткне:
„Ви його досі не варті!”
В спину почує слово міцне:
„Досить пафосу!”
Будуть і хворі нести прапори:
„Духовності він на варті!”
Хтось пробуркоче на кухні:
„Гнилого суспільства лакмус”
Всі ми любили його без меж
Ненавиділи потроху
Та світ не застрелився й час не зомлів
коли він пішов
Тіні від сонця повзуть по землі –
шукають для інших дороги
Плачуть ікони і наші серця
у тиші церков
збірка " П`ята пора року" цикл " П`ята пора року"
