Жінки мають одну суттєву слабкість - вони жорстокі. Але найгірше для них самих те, що вони не відчувають цієї жорстокості, бо вона настільки природна, як і їх краса. Вони можуть нею милуватися, наче відображенням у дзеркалі, вони пестять її, викохують і хизуються нею, часом гублячись у нескінченних лабіринтах її відтінків. Але завжди жорстокість перемагає самих жінок, огортаючи їх м’якими хутрами самозакоханої самотності. Ось чому жінки схожі на хижаків, котрі завжди і скрізь полюють, навіть не уявляючи, що головними жертвами є вони самі. Їхні лови драматичні, але водночас варті жалості. Доля хижака - смерть, але звернена вглиб, на самого себе. Ця жорстокість руйнує надто тонкі душі, змушує грубіти і закриватись. І як би жінка не намагалася вирватися з цієї пастки, з кожним порухом вона заплутується ще більше. Поступово ця трясовина затягує настільки міцно, що жодне почуття не спроможеться виборсатися з-під кілометрових пластів намулу. Жінка вмирає, повільно і боляче, сіючи довкола себе порожнечу. Одні виявляють цю здатність з народження, інші отримують з віком, та жодна не омине цієї бездонної й страшної чаші. Жорстокість зробила жінку жінкою, і саме за це її кохають чоловіки, знаходячи у тому неабияку втіху і свій кінець. Але вона потрібна чоловікам як повітря, без якого не можна жити, і яким не можна дихати.
Жінка лякає своєю загадковістю. Та насправді під нею криється порожнеча. Генетична пам’ять доводить жінку до досконалості, нівелюючи при цьому її винятковість й духовну красу. Вони стають до відрази однаковими, порожніми, нецікавими. І це змушує чоловіка знову і знову кружляти у пошуках чогось нового, незайманого потворством і здрібнілістю, і знову відчувати поразку, коли це нове перетворюється з часом на звичайну купу красивого тіла, жорстокого і не здатного прощати. Жінки схожі на безжальні електронні машини, запрограмовані лише на сімейне благополуччя, готові заради цього навіть на зраду. Вони не бажають лету, вони не вміють мріяти, вони надто заземлені. Тому і гинуть на самоті, немічні й вічно озлоблені на світ і людей. Жінка створена для кохання, але з нею не можна втрачати пильність, інакше станеш черговою жертвою ніжного хижака. На жаль, так відбувається майже завжди.
Вперше читаю таку сповідь, цікаво, прикидаю на себе, я теж жінка, шукаю свою "жорстокість", в чім вона,де вона, яким чином виявляється?!Ви себе вважаєте жертвою...!Така тема, що довго можна говорити, якщо коротко, ви не зустріли в своєму житті кохання.Ви не любили і вас не любили....З психології людини. Якщо з вами поводились жорстоко, отже ви теж це робили, можливо я помиляюсь...,на все добре...
Це ваша думка звичайно,гарно подана думка,і якась доля правди в ній є. Але...чоловікам самим нестерпно чути,коли ми кажемо, що всі ви однакові. Тому не потрібно узагальнювати. Наша жорстокість в більшості випадків залежить від вашого до нас відношення. Тож, бажаю Вам таки знайти той виняток, з вами написаного правила ))
))
