Ідуть години в небуття,
Втікають з відчаю хвилини,
В твоїх очах горить печаль,
Пробач, мала, я в тому винен...
Трохи б розуму,
Трохи б відчуття,
Трохи більше часу приділяв би,
Може, б не чужий,
З дивним ім'ям
Насьогодні день твій розділяв би...
Ідуть години в небуття,
Втікають з відчаю хвилини,
В твоїх очах горить печаль,
Пробач, мала, я в тому винен...
Відчайдушний крик
Множить все на нуль,
І сьогодні ти вже не торішня,
Пісню напишу,
Під балкон прийду,
Хочу стати знову не колишнім...
Ідуть години в небуття,
Втікають з відчаю хвилини,
В твоїх очах горить печаль,
Пробач, мала, я в тому винен...
Ти подивишся
Вниз і посмішка
Знов засяє на твоїм обличчі,
І в обіймах ми
Вмить розтанемо,
І триватиме так вже навічно...
І застигне світ,
У полоні двох
В ритмі танго міст технологічних,
Цю історію
Переповімо
В ювілей весілля на сторіччя...
Ідуть години в небуття,
Втікають радісно хвилини,
І саме ти і саме я,
На самоті з коханням плинем...
Sama_po_Sobi відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
скажімо так, це просто історія... вона ніяк зі мною не пов'язана, та ще й я до всього, я дівчина, а писалось чомусь від чоловічої особи)) Але дякую дуже)))
