Господь, я нечасто до тебе звертаюсь
І нечасто дивлюсь в небеса
Та твою невблаганную волю
Моя відчуває душа.
Ми країну свою не цінили
Стоячи на чорній землі,
Ми любили далекії-далі:
Європи, Нью-Йорки, Кремлі.
Проклинали ми Мати Єдину,
Кажучи, що вона не така
Та найкращих синів її Сотня
За неї пішла в Небеса.
Одні крадуть в соєї Матусі,
Інші бачать усе і мовчать,
Народ прагне зміни на Русі
Та не знає кому довірять.
По краплі за слово зневаги,
По краплі за байдужості гріх,
І тепер наша Мати Єдина
Вмивається кров"ю усіх.
Ми так часто питаємо в неї
Що вона нам такого дала?
А тепер запитайємо в себе:
Що зробив я, щоб вона розцвіла?
