Сьогодні, пропускаючи крізь барабанні перетинки Елліотта Сміта, опісля ситного обіду-сніданку, мимоволі переосмислюєш своє існування. Згадуєш перші рядки "Тропіка Рака", своєрідний екстаз від усвідомлення неповторності практично кожноі наступної прочитаної фрази, бажання записувати, цитувати і вивчати на пам'ять ці "чудернацькі" поєднання слів, словосполучень, розділових знаків, ловити охапками міллерський потік свідомості і бачити в ньому своє цілковите відображення.
Відтоді змінився не тільки мій синтаксис і схеми побудови речень, а й багато іншого. Відчуття абсолютної свободи залишилось десь глибоко всередині і всі мої дії мотивувались її прагненням.
Потім був Хенк Муді, ідеально зіграний Девідом Духовни, "Как стать мужиком", "доленосний =)" уривок з якого досі можна віднайти в недрах записів моє стіни вк, "Чтец", з подальшим переглядом усіх фільмів за участю Кейт Вінслет та інші не завжди відомі картини подібного формату. Артхаус і меланхолійний рок. Тимчасове припинення навчання в університеті...
Робота барменом. Кількість недоспаних ночей зростає в арифметичній прогресії, виділене для кредиток місце в гаманці поступово заповнюється розрахунковими чеками з номерами повій.
Алкоголь. Сигарети - вночі. Протеїн, Креатин, Амінокислоти, Vitrum Energy , "правильне харчування" і важкі тренування вдень.
Як наслідок: +6 кг, 128 рівень IQ, цей текст і я в очікуванні нових змін...
