Срібний вечір тебе загортає
у яскраву фольгу почуттів
Ні для кого прощення немає
хто на цю дорогу ступив
І крізь розуму скло каламутне
прозирають змарнілі часи
Поховали всі дупи у хутра
і приречено ждуть ковбаси
А ти чуєш мої смолоскипи
що пропалюють діри в серцях
Крізь шоломи
картузи і кіпи
забиваю у мозок я цвях
Наші дні-самураї від болю
харакірі пороблять собі
І пожертвую я головою
на потреби усіх медицин
А любов наче сходи до сили
і в безсилля відпущений ліфт
Смачно плямкають нами бацили
від душі не лишаючи крихт
Перетворюю пульс я на стукіт
секундної стрілки в пітьмі
Хтось з рояля вихлюпує звуки
як напої у горло хмільні
І в панчохи одягнуті вбивці
що розшукують нас по світах
Та обійми у нас наче криця -
не розірве їх навіть Аллах
Хай шукають і хай нас знаходять
Привітавши усіх
я скажу:
срібний вечір хоча вже і в моді
та порвали яскраву фольгу