Слухай, як дні наступають на моє тендітне горло,
Як ледве чутно хрустять кістки під ногами часу.
Незримі хвилини мають надто нестримну масу,
Я стараюсь зустріти цей натиск достойно і гордо.
Слухай, як принципи знову ламає течія митей,
Як нестримна ріка відшліфовує гострі грані.
Як в собі відкриваю для мене нові й незнані
Абсолютні глибини терпіння, водою омиті.
Слухай, як ледь тріскотять у багатті фрази нездалі,
Язики цього полум'я чистять від зайвих літер.
Як гартують мене і вогонь, і вода, і вітер,
І вже сказане слово міцніше незламної сталі.
Слухай, як вітер байдужий розхитує мої скелі,
І як час нам диктує умови бездушно й гордо.
Я рахую ці дні, що ступають мені на горло,
І стараюсь себе не втопити в своїй же пустелі.
21.06.2015 р.