Мелодія любові
Завмерла на вустах.
І почуття все нові,
Неначе дикий птах,
Охоплює всю душу
І серденько моє.
Злітати я не мушу,
Мене щось зверху б’є,
Не дасть мені злетіти
В далеку височінь,
Якби ж мені зуміти
Покинуть затхлу тінь,
Й майнуть до сонця світла,
Майнути в небокрай,
Набути силу вітру
І розпізнати рай.
Його небесний запах,
І колір... словом ВСЕ...
Лишитись в його лапах,
Нехай лиш дух несе.
Ні тіла, ні повітря
Я вже не відчуваю
Й на гостре мокре вістря
Я почуттів сідаю.
Нанизуюсь на нього,
Як бог лиш зна на що,
Зриваюсь я до Бога,
На мить лиш поки що.
Я плачу бо всім смішно
З такої глупоти,
Сміюся бо всі плачуть
З такої сміхоти.
Хто правильний на світі,
Чи я чи всі вони?
Всі хочуть полетіти,
А бачать тільки сни.
