Пил й павутиння навкруги...
Засралися по самі вуха.
І визнати нема снаги,
що не життя це, а Ж И Т У Х А.
Нема просвіту. Тихий плин
часу ́ вколисує бажання
якихось кардинальних змін
свого пустого існування.
Всі злидарі ́, бо в головах
у багатьох не мозок – вата.
Нема прозріння у очах.
У кожного десь з краю хата.
Чого ви бідні? Бо дурні!
Чого дурні? Бо дуже бідні.
Тому завжди ́ сидять в лайні,
бо іншого вони не гідні.
Але за батюшку-царя
волосся кожний рве на дупі.
"За Русский мир! Уря! Уря!
Да здравствует великий Путин!"
А як воно багато п'є
оте безбожне зомбо-бидло.
Духовна їжа? Що то є?
Дайош нам справжнє руське їдло!
До столу, зазвичай, кисіль.
На закусь квашена капуста.
По-руськи щедро – хліб і сіль.
Оце й усе? Однак, не густо...
Але, зате у закромах
на кожний день є вдосталь браги.
Хай процвітає на полях
буряк! То, на́що їм продмаги?
Бо все одно грошей катма
й дешеве пійло купувати.
Зате весела є кума,
з якою можна переспати.
А чоловік її, як віл
гарує на свинячій фермі,
але ще трохи має сил
набити око бабі-стерві.
Щоб знала, хто є – чоловік,
і знала своє місце жінка.
Так з дня у день і з року в рік
живе расєйская глубінка.
Доріг не має? Не біда –
люд на Русі міцний, терплячий,
у нього тихая хода,
та й віз є причіпний до клячі.
Кругом ліси і болота́...
Вода колодязна глибока...
Нужник – все поле... Ляпота...
Росія-матушка широка!
Ну, як же не любить цей край?
Живуть за пазухою Бога!
З дитинства любий дикий Рай!
І не міняється нічого...
12. 06. 2015 р.
