Біла лелека із чорним крилом,
Сіла спочити за нашим селом.
А клин журавлиний у небі курличе,
Маму – лелеку до вирію кличе.
Летіть не баріться, летіть мої діти,
У вирій мені більше вже не летіти.
Якщо і полечу залишусь позаду,
У вирію тому без сили пропаду.
Летіть мої діти курликала мати,
Весною вертайтесь, я буду чекати.
Ви тільки дорогу назад пам’ятайте,
Весною вертайтесь, весною вертайте…
Злітав як прощання той крик журавлини,
А клин покружляв і у вирій полинув.
Летіли синочки до теплого моря,
А мама лелека ридала від горя.
Весною вертались синочки як стріли,
Та маму – лелеку ніде не зустріли.
Даремно так довго у небі кричали,
Матусі не було, матуся мовчала.
