Вона - любов,
історія прадавня,
як полум’я гаряча,
бурхлива, як життя.
Вона - одна,
давно уже не плаче,
п’янка і грішна фея,
і чиста, мов дитя.
Вона - твоє усе,
усе, на що чекаєш,
твоє усе, для чого
на світі ти живеш.
Але вона - це й те,
чого ти ще не маєш,
і те, чого ніколи
ти вже не досягнеш.
Вона - любов,
приваблива, як мрія,
сумна, немовби осінь,
що погаса в зимі.
Вона - це біль,
і розпач, і надія,
твої солодкі ночі
й безмежно довгі дні.
Вона - як смерть.
Вона - як воскресіння.
Вона - свята молитва
на твоїх вустах.
Вона - богиня,
віра, поклоніння...
І все твоя життя
горить в її очах.
Вона іде
нікуди і нізвідки.
В руках своїх нікому
нічого не несе.
Її душа -
як в польової квітки.
Їй сонце та свобода
дорожчі над усе.
Вона!Вона!Вона....
(Мій старенький дитячий віршик)
