"Помер проїздом...
Корсунь спав байдужий.."
і може помремо ми так,
чи лежачи в калюзі.
за покоління нове я недужий : від ледарів,
та до повій - цитують вас бездарні
і смакують смузі,
бо їм начхать на ярі сутінки подій.
Життя ,як ваше Берестечко :
є жаль,є жах, є біль.
Чи є катарсис, для мого
містечка,
та для мене,
скрізь цигарковий вій?
Мої роки ідуть - і ваші йдуть,
тут є альтернатива барикад,
На мене набігала лють
Що Україну рвуть кати,
яким би я бажав життя не знать.
Я не кляну вже прокляту країну,
і ми самі себе під цвинтар заведем
бо замість президента - крісло бабуїну,
та віручи в брехню,прапор несем.
Де ваше слово,панно Ліно?
Де поетичний молот,де той грім,де те святе колосся?
Незграби розідрали Україну,
і ми такі вже сиві,але очима більше ніж волоссям.
О ,панно, Ліно!
Нам часу,мало відвели боги на двох.
Для мене вже померла Украіна.
І ці слова - є наслідком безсоння,
та думок.
