Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Яворський: Не кричи/Коли не пишуться вірші - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Sandra CurlyWurly, 04.04.2015 - 22:00
Правильно, пишіть, пишіть! Цей стан не довговічний І головне, що це важливо Вам!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре, буду писати Дяка
Салтан Николай, 02.04.2015 - 16:37
У Вас як завжди новаторство: у техніці, подачі, у думках. Бачу багатьох зацепило за живе ця тематика. Ну хоча й не дивно - адже подібні думки тривожать багатьох творчих людей. А іноді крик буває тихий, якого і сам можеш не почути. А він як спалах - тут він є, а через мить його немає. І інформацію, яку він міг принести буде безповоротньо втрачено, адже кожен крик унікальний. Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
якщо хочеться кричати, значить для цього є якась причина. Можна просто відразу викричатися, а можна задуматися над причиною бажання кричати і покричати потім. Зрештою так - крик, що рветься із людини назовні несе в собі певний інформаційний імпульс, який просто необхідно випустити у світ, ставши своєрідним провідником, головне обрати правильний спосіб випуску. Дякую Миколо!
Сергій Ранковий, 01.04.2015 - 23:24
І справді, нікому, ніколи не потрібен чужий біль.І це нормально, бо якщо ти будеш відверим сам з собою, то зрозумієш, що ти такий самий, і тобі не потрібен чужий біль. Саме тому відповіддю на чужий крик найчастіше стає просте мовчання. Це питання радше не байдужості інших до твоєї біди, це питання до мотиву твого крику. Що саме ти хочешь почути у відповідь? І насправді найчастіша відповідь - НІЧОГО. Просто це крик власної душі до самого автора. Намагання почути самого себе. І найголовніша відповідь на цей крик, власне, знаходиться у самому авторові. Вірш мені дуже сподобався і за формою і за наповненням. Гарна робота. Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Отож я й говорю: не кричи. Щоб почути самого себе кричати не обов'язково, хоча, мабуть, іноді необхідно. Дякую за твої думки. Як завжди - цікаво!
Процак Наталя, 31.03.2015 - 16:58
Саме так часом і хочеться зробити...викричатись...а тоді сісти і все описати....гарно пишете...зачіпає...
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
викричатись можна, головне при цьому не накричати ні на кого Дякую, Наталю! Богданочка, 31.03.2015 - 14:25
Сашо, дуже сильно! Чи є хтось на цьому світі, хто хоч колись не хотів закричати від безсилля? або від душевної болі? ЛЮди не з металу ( є, звичайно, винятки ). Але усе рано чи пізно минає. Вірмо у краще. Коли важко - пишім вірші, або не вірші... Головне пишім!!!Дарую тобі сонечко ( гадаю, ти не образишся, що перейшла на "ти")
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А ми досі були не на ти? Давно нам слід було перейти) Пишімо, хоч часом важко і зовсім не пишеться. Дякую за сонечко, Богданочко!
гостя, 31.03.2015 - 11:17
коли не пишуться вірші,не пишеться й проза..тому що бажання писати-відсутнє...єдине бажання-кричати!щоб тебе-почули...добили...і прицьому сказали-як же ми цю тварюку любили! просто геніально
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життєво Дякую за настрій!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Разом нас багато, нас нЕ перекричати... Дякую за єднання
Любов Ігнатова, 31.03.2015 - 09:04
Саме так: хочеться кричати!!!! Але неодмінно хтось встромить ножа і тому кричиш подумки, десь глибоко в душі.... і біль від того стає нестерпнішим... Все так написав... до останньої крапочки.... І з власного досвіду знаю, що коли нарив прорве (отаким от віршем -криком ), стає трохи легше..... Тримайся!!! Ще будуть дози віршів! Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любцю! То певно від ломки з'явилося це творіння. При чому на одному подиху, ледве встигав записувати) Спасибі за підтримку!
Штундер Юлія, 30.03.2015 - 23:33
Коли не пишуться - якась важкість гнітить душу,коли виливається все на папір - стає відразу легше,ніби душа ощищається від негативного навколишнього середовища.Гарно написали,Олександре!
Олександр Яворський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є, Юлія! Нам — тим, хто пише — потрібно пропускати слова через себе, давати їм вихід і волю, а не тримати їх у собі, виснажуючи себе і їх. Слово, як і людина, повинно жити Дякую!
|
|
|