«Чи уміють мої ровесники співчувати, співпереживати, бути уважними?»
Кожна людина здатна на співчуття, співпереживання і т. і. Але ми живемо в такий час, що просто необхідно задаватися питанням «А чи вміють мої ровесники співчувати, співпереживати, бути уважними?» Так, звичайно ж вміють! Але чи до всіх людей вони ставляться однаково? Ось у чому питання. На мою думку в ХХІ ст. деякі підлітки є досить егоїстичними, і щоб сучасна дитина не стала такою, батьки повинні прикладати чимало зусиль. Бо діти не ростуть самі! З самого дитинства малечі треба просто нав’язувати думку про те, що якщо комусь боляче, треба пожаліти, якщо в тебе є іграшка чи солодощі, а в іншої дитини немає – поділитись, і т. д. Здавалося б, що це єлементарні речі! Але вони є дуже важливими. Також батьки мають дбати про те, щоб їхні діти не дивилися фільми жахів та не грали у відповідні комп’ютерні ігри, бо це не тільки негативно впливає на психіку, але й робить дитину жорстокою, а отже не здатною на те ж саме співчуття та співпереживання. І якщо ці прості речі розумію я, чотирнадцятирічний підліток, не збагну як все це можуть пропускати крізь очі та вуха дорослі люди, що вже стали батьками. А уся справа в тому, що вони не хочуть це розуміти та помічати, їм зручніше так жити. І такі люди помічають «антигуманність» своїх дітей лише тоді, коли вони стають байдужими навіть до них – до своїх батьків!
Зі всього цього можна зробити висновок, що «початковий рівень» гуманності закладений в кожній людині, але його треба розвивати. Інакше – людина стане егоїстом.
