А Крути знову повертають героїв нації Тобі,
Тобі, славетна Україно, синів - прослав їх на віки!
За власну гідність і за волю Вітчизни-матері вони
Колись відважно заступились - у бій останній свій пішли.
А чи хотіли вони вмерти, а чи хотіли смерть знайти?
У той січневий день морозний під Крутами…
Ні, як і ми, вони хотіли жить, любити, до матерів своїх прийти,
Але натомість, юні хлопці в холодну землю полягли…
Нам не забути, хто за волю пішов, раба в собі здолав,
І героїчно та жертовно життя безціннеє віддав.
Та не була їх смерть даремна, і не забув їх наш народ,
Бо пам’ять людська плине в вічність над кручами дніпрових вод.
Ті Крути знову повертають нам пам’ять рідної землі,
Сини якої надихають тепер на подвиги нові.
І знов повстали патріоти за волю, правду, майбуття,
Щоб захистити Україну ціною власного життя.
Не усвідомлять вузькомозкі, не втямлять путінські раби,
Що Україна не Росія, - ми вільні на своїй землі!
Бо ми без волі жить не будемо, за Божу правду стоїмо,
За рідну землю, за свободу ми тіло й душу віддамо!
Ворожа сила поперхнеться, нас не здолає, не пройде,
В степах Донбасу захлинеться, ганебну смерть собі знайде!
Хоч ворог лютий і підступний, хоч зброю має, та не зна -
Герої наші не вмирають!.. І сила духу не вмира!
Ми Крути завжди пам’ятаємо, герої ці в серцях живуть,
Одне напевне добре знаємо - вони вказали всім нам путь!
Цей путь нам треба ще здолати, його ми маємо пройти,
Щоб в перемозі мир здобути і гідний шлях свій віднайти!
