В віршах ваших -
сум
думок
глибоких...
Як я розумію ці рядки!..
Хоч ні я, ні ви - не одинокі,
Але ж дивно склалися зірки...
Так, ні я, ні ви давно не юні!..
Радощів все менше на шляху,
Але ви для мене - мов відлуння
Мрій моїх... Ви - птах, що на даху
Гарно так співа, аж рветься серце!..
Я його не бачу - чую спів...
Ви - в пустелі вітер; вы - озерце;
Пролісок, який в мороз розцвів!..
Ви для мене щось, що так шукала,
В розпачі... з одним крилом лишень...
Так, знайшла... коли вже й не чекала.
Смак кохання - мовби сік вишень...
Вам не розповім про біль і відчай:
Як жену від себе почуття,
Ті, що схороню в собі навічно,
Ті, що заберу у небуття...
просто классно написано, Лена. какая сила чувства! почти прикосновение...какая глубина женской печали, и все уместилось в нескольких словах, Вы - МАСТЕР! я аплодирую Вам.
Елена Марс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо Вам, друг мой (думаю, что Вы не против, чтобы я Вас так называла?) но мне не так легко писать на родном языке!) С русским всё намного проще, а вот в украинском часто путаюсь, то с окончаниями, то с ударениями!)) Я буквально РОЖАЮ свои стихи на нём))) Я на нём книг не читаю, да и ещё есть веские причины почему так, поэтому чувствую себя немного виноватой, ибо чаще какие-то строки приходят ко мне на русском... Так что я далеко не мастер!))