Кум Панько із шинку вийшов
П'яною ходою.
В такі миті він не дуже
Дружить з головою.
Пропив гроші,
Але дуже
В розпач не впадає:
По селу нічному бродить
І пісні співає.
Навпростець, через городи,
По горбах замерзлих:
"Зараз кума я посію,
Буду один з перших".
Місяць освітив стіжок
І якусь фігуру -
Наш панько попрямував
Знайомитись з дуру.
"О, та кралечки такої
Я не бачив зроду!"
І давай її тягнути в садок із городу.
Обійма її, цілує,
Наче рідну жінку,
А вона його рогами
Прямо у печінку!
Кум упав, давай хреститись,
Захотів до мами!
А коза пройшлась по ньому
Чотирма ногами.
Оце ж треба будо куму
Дожити години,
Щоб уже не відрізнти
Козу від людини
По селу нічному бродить - міняємо слова місцями і наголос становиться на місце. Сподобався ваш вірш, тому запропоную ще де що поміняти місцями...
Щоб козу не відрізнити
Сп’яну від людини
Сніжана Репеченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Він тепер козу на клямку закриває 
