Безмежно свої води розлила
Ріка розлук. І ми - по різні боки,
Лечу думками де б ти не була,
Де по дорозі чутно твої кроки.
Я кожен день пишу тобі листи.
А ще - кладу в конверт осіннє листя,
Щоб ненароком пригадала ти
Ту нашу осінь першу, променисту.
Мовчиш... І серце відчаєм стиска,
Хихикає чиясь брудна зловтіха,
Що двох людей роз’єднує ріка -
Ріка розлук із берегами лиха.
Нас підкупили пряником простим,
Нас обманули, як сліпця на ринку.
І тільки осінь шле мені листи
Жовтавим листям у поштову скриньку.
