У цьому будинку вже давно зупинились годинники
Це, мабуть, на краще
Тепер ніщо не заважає мені
Пересипати з долоні в долоню чорні намистини гіркоти
Білі намистини відчаю
Часу немає
Летіти би птахою звідси подалі
Споглядати з вершин, як руйнуються стіни, руйнується дах
Я мала безліч можливостей
Мене насправді ніхто не тримав (?)
Але я вірно служила усім законам
Виспівувала чисто криштально його канони
Він - Диригент і був завжди вправним у цім ремеслі
Я зростала й не відала власної сили
Якщо так майстерно йому вторила, то могла бути ліпшою
Трояндою Саду
Яку він плекав слізьми і батогами
Я йому довіряла, вбачала у ньому Бога
Можливо, було це неправильним
Та ж ніхто не навчив інакше
Я б і досі підспівувала йому в канонах
Якби однієї миті не зрозуміла, що зміцніла Воля
Тепер стіни руйнуються, зі світлин зникають обличчя
Я спалила всі маски
Я віднині криштально чемна й відверта
Ти розвіявся Вітром, ти став піском
І мене заледве не зачепило бурхливим потоком
Але я - Керманич
Скерую вміло у потрібнім напрямку своє світло
Тож, навіщо мені тепер усі ці стіни,
старі годинники, биті вікна?
Безмежна кількість світлин, на які не повернеш зниклі обличчя
Певно, я виправдовуюсь
Сонцем лікую вцілілі крила
Але ж він - Диригент, він мене засліпив
Та тепер Я Вільна
25(08)2014
