В хворобливій уяві аскета
Між чотирьох облуплених стін
Завтра знову зійде сонце,
Грізно лунатиме гімн,
Підійметься від сну планета.
В темнім похмурім небі
Ледь сіятиме дивна зоря.
Кричатиме кров’ю полита,
Охоплена димом земля.
Вмиратиме воля в жадобі.
В убогій уяві аскета,
Хаотично гуляє протяг,
Він заходить у знайдені двері,
Сміливо скидає весь одяг,
Готує крила до злету.
Зтрушує пил з підвіконня,
Запрошує з свобою аскета.
Вдвох відриваютья з краю,
Рвуться суспільні тенета…
Потираю очі з просоння.
