́Я кохаю тебе назавжди,до відчаю, до нестями
З усіма твоїми веснами, з усіма твоїми дощами.
Залишаю тобі серце і душі отой самий клаптик,
Де кохаю тебе я вічністю, крізь безліч твоїх галактик..
Я кохаю тебе мовчки, по-між сотні чужих мелодій,
Без надуманих дифірамбів. Без фіналу і без прелюдій.
З усіма твоїми сонцями, з красивими іменами,
Я кохаю тебе назавжди, до відчаю, до нестями...
Ну тат, як на мене, вірш можна трактувати з двох точок зору: перша це любов до близької дорогої людини, а друга - це любов до життя "Я кохаю тебе, життя моє". Ну тут звичайно можна назвати кохану людину життям моїм, але мені чомусь хочеться думати, що це присвято житю як такому. Не знаю чому, але так мені забавніше і оригінальніше. Ну це моя точка зору як читача, а хто його знає, які думки заховав автор у стрічках. Може взагалі якісь треті
malinka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ох і люблю я такі роздуми!!! А зрештою, хто його знає,що там на думці у ЛГ... ,мені подобається Ваш варіант!