"...Я хочу найти письмо в пустом конверте и прочесть тебе..."
Феллини, Би-2/Сплин
Вам не писав. Хотів лиш звіддаля,
Коли і час, і відстань як пересторога
Мій лист знешкодять, і не дбатиме тривога
Про вашу ніч, як хворе немовля.
Скажіть, чи затишно нарешті вам,
Чи ви утриматись змогли від злого болю,
Не розгубилися, і вашу власну долю
Нічого не зламало пополам?
Можливо, вас турбує зрідка жаль;
Чи ви знаходите тоді слова несхибні,
Щоб заспокоїти думки змієподібні,
Що мозок крешуть, як ламку скрижаль?
Надію маю, вас минув той стан -
Нездатність, неспроможність, немічне безвілля,
Коли весь час перетворився на дозвілля,
Присвячене роз'ятрюванню ран?
Мені пробачте той далекий день,
Коли небажане й нещасне вас спіткало,
Пробачте, що тепер питаннями недбало
Я цілю в вас, як в неживу мішень.
Та загалом це все - і сміх, і гріх,
Життя готує нам такі метаморфози.
І я б над цим сміявся... я й сміюсь крізь сльози,
Бо втратив вас і себе не зберіг.
Вам не пишу; тримаюся щабля,
Де все - і час, і відстань як пересторога -
Мене знешкодили... Не дбатиме тривога
Про вашу ніч, як хворе немовля.
2014
- так, все хороше залишається назавжди
