А.1.3. Гінзбург Володя
Це рідний брат мого друга Давида, який помер після Чорнобильської катастрофи - працював у Москві дизайнером, сім'я, син, приїхав до мами у Київ, пішли купатися, скупалися, вийшли з води та сіли на пісок, Давид протягнув руку, показуючи на дерево: "Я його малював ще коли був в Образотворчій студії!" і впав - серце зупинилося.
Володя на 10 років молодший від нас, він завжди дивився на нас як на своєрідний еталон. Не справедливо - ми були ті ще хлопці. Але реноме є реноме - батько у Давида і Володі був другою скрипкою в Оперному театрі Києва!
Після смерті Давида ми з Володею зблизилися більше, ніж було раніше. Одружився він на львів'янці, яка була донькою відомого у Дніпропетровську генерала часів Другої світової війни (там йому стоїть пам'ятник), народили доньку. Був дуже гарним музикантом - грав у Львівському оперному театрі. Дружина і донька - теж музиканти.
До дня народження Володі я зробив йому звичайний екслібрис (цинкографія, глибокий друк, 60 х 60) та знак до нот (цинкографія високий друк, 14 х 36).
В екслібрисі показав: шаржовану портретну схожість, національність, безбожжя, його музичний фах, абсолютну любов до музики.
Володя із сім'єю давно живе в Німеччині. Вже пенсіонер. Декілька разів приїздив до Києва - на могилу батька та до Львова - могили його матері та тещі. Ми зустрічалися. Казав, що мої акварелі у нього висять на поштивому місці на стіні. Ми переписувалися, але через моє особливо карколомне життя після 2004 року я листи не писав.
Така от історія.
*******
