|
У далекому-далекому королівстві, яке зветься Мовляндія, жили три брати: Префікс, Суфікс і Постфікс. Були вони богатирями й багатирями хоч куди. Усі найвродливіші принцеси з сусідніх держав потайки мріяли стати їхніми дружинами. Однак батьки, королі й королеви, були завше проти, мовляв, де нема згоди – не буде злагоди.
Річ у тім, що юнаки постійно сварилися, намагаючись довести свою зверхність над двома іншими. От, наприклад, Префікс завжди виступав першим: «Я – найпопулярніший і найважливіший, мене постійно пропускають вперед. Ось навіть коли ми творимо в майстерні батька нові слова. У мене вони, наче пісня. Лише вслухайтеся: промова, прадід, схід тощо.» - Не дуже й тішся, бо в тебе виходить і неправда, розбрат, безвість! – втрутився середущий Суфікс. – Ось я, то справжній еталон, зауважте, що в мене виходить: письменник, хлопченя, молодець. Наймолодший Постфікс при цьому зневажливо посміхнувся й перекрив середнього брата: «А також писака, зрадник, неумійко. У мене, то вже справжній талант, я ніколи не позичаю ваших інструментів-способів. Зауважте: сміятися, митися, цілуватися – і це ще не повний список.»
Так брати могли гризтися цілими днями, доки їхньому батьку не увірвався терпець і він не мовив: «Якщо хочете стати справжніми правителями, то йдіть на високу гору, де живе сивочолий дід Словотвір. Вам доведеться пройти через суржикові поля, переплисти річку Кальку та побороти страшну відьму Безграмотність – ось тоді приходьте й владарюйте.»
Якщо перші дві перешкоди були подолані завдяки орфографічному й перекладному словнику, то останній ворог виявився найлютішим. Безграмотність ніяк не хотіла поступатися, насилаючи на братів усе нові й нові помилки. Лише, коли Префікс, Суфікс і Постфікс об’єднали свої зусилля, було подолано злу відьму.
Здійнявшись на вершину, де на золотому троні сидів дід Словотвір, брати низько вклонилися й найстарший запитав: «Шановний Словотворе, в нас біда, ніяк ми не можемо визначити, хто ж головніший. Від того й усі непорозуміння!»
Старий Словотвір всміхнувся й, почухавши сиву бороду, прошамкотів: «Відповідь доволі проста, вам треба поєднати зусилля, а не витрачати їх на чвари. Тоді й запанує мир і злагода!»
Цього разу брати з розумінням перезирнулися й ще раз поклонившись, зі спокоєм пішли додому. Шлях назад був веселим і гамірним, ніхто не сварився й не кривлявся. Усі жартували й сміялися! Коли батько побачив синів, він одразу все зрозумів. На його очах виступили сльози. – Сини мої, тепер-то ви готові панувати! – з радістю мовив король.
З тих пір Батьківщина юнаків почала розквітати. Брати оженилися на вродливих царівнах, а їх старий батько зі спокійною душею доживав свого віку. Над Мовляндією – РОЗВИДНІЛОСЯ!
ID:
505211
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.06.2014 21:28:45
© дата внесення змiн: 14.06.2014 21:30:22
автор: Олександр Подвишенний
Вкажіть причину вашої скарги
|
