Ось так от раз – і втратила свідомість
І втратила контроль над вчинками й словами.
Ось так втрачається вагомість
Речей, що були і не були між нами.
Просто раз – і охололо всередині,
Обірвалась та дивна струна.
Ось так, зривається любов посередині
Ось так ти і залишаєшся сама.
просто ввечері, чекаючи на прихід
ти не накриєш на стіл і не відкриєш вино.
Ти відкриєш всі виходи і замуруєш вхід-
Без кого спати душі твоїй все одно.
Раз – і нічне повітря підбадьорить твою втому
Окутає кожну статуетку на вікні
Знаєш, що він вже не повернеться додому
Просто раз і погасли у пам‘яті дні.
Просто так минає страждання
Не хочеш бачити чи чути
Може, так минає й кохання,
Може так намагаєшся забути?
Просто зробиш в щоденнику нотатку
«третя ночі. Напевне, розлюбила».
Видалиш фотографії й закриєш папку
Аби сама себе випадково не убила.
Зміниш замок на дверях, зміниш ключі
І байдуже, що тут його речі,
По які він прийде пізно вночі,
Кричатиме, а ти обійматимеш власні плечі.
Хай кричить, хай продовжує злитися,
А ти посміхнешся і розіб‘єш його улюблену чашку
Решта речей будуть тихо пилитися
В агонії останніх розмов і глухого джазу.
І він піде. Лишиться колискова
І абсолютно не пошрамовані серцеві судини
І твоя таємна тиха змова
І ніч, до ранку, до п‘ятої години.