ПРОМІНЬ.
Я не питаю, чи ти любиш.
Навіщо? Знаю й так, що ні.
Тобі я, як весняний промінь,
Що он - виблискує в вікні.
Є, - то і добре. А немає,
То час прийде, і буде знов.
То ж нащо в серці ще носити
До цього променя, любов?
Звичайно, він такий ласкавий,
Такий привітний бокогрій.
Але нехай перебуває
В химерному серпанку мрій.
Там його місце, там живеться
Не так погано ще йому,
Бо поки що, йому здається,
Що він ще дорогий комусь.
Нехай себе тихенько тішить
Та для гарячої душі,
Аби зайнятись чимось, пише
Свої душевні вірші.
Ох! Промінь, промінь! Любий брате,
Це видно, доля в нас така:
Собою щедро зігрівати
Чиїсь серця, чиїсь бока.
Хай бачимо,- нас ніжно люблять,
Хіба що у тривожнім сні!..
Живемо ми і служим людям,
Доки є сонце у вікні!
Дуже теплий, ніжний закоханий Промінь.
З відтінком смутку, як восени... Але тим і дорожчий.
Я свою обіцянку (про "перехідний" вік) виконала. Навіть назвала навмисне так, щоб Ви пізнали.
А Ви не звернули увагу... Абыдно!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я на вихідні, не по своїй волі, від Інтернета відімкнутий... Пробачте, великодушно! А щодо оцінки Променя сердечно дякую Вам, Світланочко!
У коханні завжди хтось Промінь, який зігріває чиєсь серце...І не завжди кохання буває взаємним...Ваша поезія свідчить про те, що у Вас велике і чисте серце, благородна душа...Тож і надалі грійте і світіть людям та своїй коханій! Думаю, вони це оцінять! Щастя Вам!!!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже одне те, що й Ви так високо цінуєте мої поетичні рядки, надихає мене! А що вже казати, коли чую відгуки від Неї!!!