P.S. Автор живий і здоровий.
Лист
Вибачте, вибачте мене за все що я вам зробив, я думав що життя моє тільки для мене я не бачив вас всіх, і цей вчинок думка тільки про себе але я більше не можу бути в цьому світі, я більше не можу жити так як я живу тому що я зверху і донизу неправельний, я багато чого хотів але мало що міг і мало що робив, я боявся жити я не знав для чого мені це жиnтя. Я боявся його, я був не стриманим, я грішив і ось зараз теж нагрішив. Я не міг керувати собою, тому що я за слабкий для цього, все в житті продумував. Ніколи справді не був вільним раніше боявся батьків, далі дівчини, брата, боявся всього ніколи не міг зробити на 100% того чого я хотів, не думав для чогось щось роблю робив все як всі не міг вирватись із своєї оболонки в якій жив в якій мені ніби було спокійно, в цій оболонці ніби кричав не трогайте мене. Часто давав поради людям які і сам не міг виконати, а ці люди робили і в них навіть виходило і ліпше ставало але собі допомогти не міг тому що був слабким, я хотів допомогти людям але навтіь не знав з якими я силами по яку сторону барикад. Завжди боровся між двома сторонами цього світу. Не думав чи я буду правий, що в мені перемагало те і робив хоча і злості в мені було багато на людей. Хотів любити всіх людей але не міг цього зробити. Не міг пересили в собі все чим я був, так ніби і різносторонній був, але ця вся різносторонність ні в чому не полягала. Її справді ніколи не відривав бо боявся завжди боявся вас люди, дуже боявся вас тому що ваша реакція справді для мене завжди була страшною. Часто ховався за чимось щоб не сприймати вас, але це сильно то і не допомагало. Для чого я жив, я не знаю, я просто йшов все далі і далі бачачи той світ часто він мене лякав. Це я хотів неодноразово зробити але не наважувався, а ось тепер все я наважився на це. Розумію що я нічого, нічого я не зробив за свої 19 років старший вже, але ще ніби дитина в когось робота в когось навчання, в когось плани на майбутнє, а в мене відчуття що я недорозвинутий, я справді хотів спитати в батьків чи я не даун бо я не відчуваю себе розумною людиною. Прожив в нікуди прожив просто так. Так були люди яких я дуже любив але справді я не міг це їм сказати бо боявся, всюду це слово вилазить "боявся" стільки вже разів його в цьому листі написав, а й справді навіщо було стільки боятись якщо я так закінчую своє життя, не як старик в ліжку, а молодим хлопцем який нічого так і не зрозумів і нічого не побачив, навіщо було боятись навіщо було так жити як не хотів. Навіщо ти був собою таким який ти був якщо докотився до такого життя. Я не думаю що я зараз роблю я просто роблю це. Не боюсь наслідків вперше в житті я не боюсь я вільний від цього всього, вільний від грузу який був описаний вище я не боюсь ні того куда потраплю ні того що буде я Не БОЮСЬ. Вибачте я любив вас всіх.
