Коли улітку почалася
Велика Вітчизняна в́ойна,
Вона по землям пронеслася,
Забрала лицарів достойних.
І тих, хто осторонь дивився,
Як землі наші поділяють,
І той, хто мертвий, оживився,
Той став за землі, нехай знають,
Який народ у цих містах,
Який у селах, по лісах,
Він вр́агу хай внушає страх,
І дуже скоро жде їх крах!
Наш дух - ось наша зброя,
Бо робить він із нас героїв,
Уже давно це наша сила,
Що не одного вр́ага повалила!
Їх люті очі та ідея -
Наш рідний степик захопити
Одних лякали у Морфея,
Але вдалося їх відбити!
Нарівні з Києвом, Москвою,
Ішов дорогою складною
Великий наш Дніпропетровськ...
І б́уло складно їм не раз -
Героїв знаєм і в наш час!
Під вражим гнітом не здавався
Амур, якого не щадили,
Вогонь тут знову загорявся
І партизанів не убили!
Й Індустріальний наморився,
Бо з тьмою тьмущою побився,
І Бабушкінський воював,
Він падав теж, і теж вставав!
На наших землях панувала
Велика і страшенна сила
І свої стяги розставляла
Та про величність говорила.
Вода Дніпра стала червона, -
Про це отримали ми знання,
На дні там досі ще патрони,
Ми не забудем форсування...
І нам ніколи не забути,
Кого уже не повернути
Тих, хто помер, щоб жили ми,
І щоб не дали ми самі
Собі помилку повторити,
Нову війну розгарячити...
Крізь час, це наша з вами слава,
І хай не суне політічна лава,
Почуйте од нас фрази простої -
Ми любим й поважаєм вас, герої!
ID:
497777
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 09.05.2014 02:25:51
© дата внесення змiн: 01.02.2015 21:51:13
автор: Сашко
Вкажіть причину вашої скарги
|