Гарний... Фантастично красивий. Чудова фігура і породисте обличчя. Коли ми йдемо поруч, жінки заздрісно проводжають нас поглядом. Молоденькі мимоволі починають чепуритися, а дами взросліші втягують животи.
Ти моя перемога і біда одночасно. Як тебе не любити? Твій гострий розум і неабиякі здібності не дають тобі всидіти на місці. Твоя тонка душевна організація підкорила моє серце раз і назавжди.
Згадую сутичку з твоєю дружиною, коли я по-необережності послала тобі недвозначне смс в недозволений час. А мені так хотілося поставити кому в нашу тільки що скінчившуюся розмову. Ох вже ці розбірки. Мої дурні доводи та її шквал обурення. Урок був серйозний.
Заздрю твоїй дружині, що вона може знаходиться з тобою частіше, ніж я, але в той же час співчуваю, з розумінням того, як бути дружиною такого красеня.
Я уявляю тебе самого і безперешкодно-поїдаючі жіночі погляди... Стоп! Я не маю право на ревнощі! Ти не мій! Але думки, думки...
Моя заповітна мрія направити свою любов на інший, не менш гідний об'єкт. Я кидаюся у вир, забуваю про твоє існування... Але - до першої зустрічі. Коли наші погляди зустрічаються, все уявне руйнується і ми знову разом. День у день. З року в рік. Десь паралельно існують наші сім'ї, побут, робота, а ми разом. Мара...
Таке воно - життя! 
