Я ношу під ключицями пуп»янки,
Трохи вище – легеньку засмуту,
Щоб в суботу туристи і сутінки
Попри недостовірність маршрутів,
Попри піт і дороги недоспані,
Попри в місті загублені кості
Й паркування очей заборонені
Могли просто приїхати в гості.
На траву чи на небо присісти
І зануритись в дим матіоли
Із повітря дивитись на місто,
Як запилюють сонечко бджоли.
Ну а потім забути цю дурість
Відштовхнутися кистю зі злості
І , можливо, колись повернутись.
По загублені радості й кості.