Хтось затіяв таке, що я досі тебе спокутую.
Кращим другом стає не осінь, а орфографія.
Час від часу тепер у мені прокидається мафія,
І я так полюбила у лютому бути лютою.
Ти не мною хворів, тож я вкотре ставала вовчою.
Так кидалася в стіни вокзалами, циферблатами,
Що навчилась губити себе за координатами
І знаходити знову, допоки тебе замовчую.
У якомусь житті я була би стюардесою,
Щоб подалі від (с/т)ебе, землі і втрачати значення,
Аби кожен рядок звучав, наче звинувачення,
Але завжди пишу (прокляття!) не за адресою.
Кращим другом стає не осінь, а орфографія.
моє "улюблене", але близьке тобі
Час від часу тепер у мені прокидається мафія,
я як цей рядок прочитала, відразу згалата ті гарні часи (купе, вокзал...)
Щоб подалі від (с/т)ебе
а ось це дуже класно
Fairytale відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну що я зроблю, як воно мені є невід'ємним?
і я тоді про мафію згадувала. може, скоро повторимо
дякую
