Тихий жалю мій, болю не смикай
білі нитки, неначе лялькар.
Не роздмухуй ти серця крик дикий,
не розпалюй у ньому ти жар,
що ніяк вгамувати не можу
ні думками, ні відчаєм я.
(Так, я грішна. Чи я чужоложу?
Чи зганьблена? Покарана я.)
Тихий жалю мій, плач сиротою
у закритій , нещасній душі
і, плекайся її самотою,
розчиняйся у нотах її.
Тихий жалю... купайся у морі
моїх сліз одиноких, гірких
та гляди не втопися у горі,
у помилках і втратах моїх.
Не згубися між рясного саду
ти дерев - одинакових днів.
Не зруйнуй мерехтливе свічадо
таких бажаних, пам`ятних снів.
