Подивися же, Тарасе. Подивися, Сину!
Подивись на свою Матір, на свою Вкраїну.
Ти казав, що в сімї новій будуть жити люди,
Що не буде супостата, жити краще буде.
Подивися, що зробили, брат іде на брата,
І забули слова твої у пишних палатах.
Кров пролили, не жахнулись свого божевілля
І гуляє поміж нами катівське свавілля.
Подивився б, то заплакав. Не може сказати.
Обійняв би всіх з небес, зумів вгамувати.
Бо писав свої поеми, \"Заповіт\" і думи,
Щоб з віками українці істину збагнули.
Борітеся - поборете! Силу духу майте,
Любіть матір і Вкраїну, і повагу знайте.
Не ганьбіться, українці, великий народе,
Там де правда, там і воля, де брехня - там горе.
Не сурміть, лоби не бийте, не плюндруйте мову,
Будьте вірними синами лиш свого народу.
Обіймітеся же, браття, хай мурів не буде,
А Шевченків ювілей, то вам приклад, люди.
Не деріть Матір-Вкраїну на криваве шмаття,
Покажіть де ваша єдність, козацьке завзяття.
Помиріться, не вбивайте ні сестру, ні брата,
Тоді буде Україна вільна і багата.
Дуже гарно та проникливо. " Подивився б, та й заплакав" - вiрно пiдмiтила. В мене теж було бажання написати вiрш до подiй, якi пережива€ держава, та ти це зробила неперевершено. Сподобалось.