Мій рідний край, життя криниця,
Обитель серця ти мого,
В віках твоє ім'я святиться,
І Божа книга зве його.
Джмеліють кетяги калини,
Тополі рівні, мов списи...
В молитві я схилю коліна,
І стихнуть гаю голоси.
Для тебе прошу я у Бога
Свободи, що п'янить серця.
За неї так страждав, небого,
Що вартий янгола вінця.
Я прошу, мій благословенний,
Щоб ти більш горя не знав.
Пишайсь нащадками: вогненну
Ти в душі їхні силу вклав.
Вогнем-мечем пройшли гартунок
Ці славні доньки та сини...
Мій краю, неба поцілунок
То символ вічної весни.
Тебе багнети не здолали,
Твою не остудили кров.
За тебе де життя віддали,
Там пророста свята любов.
Мій рідний краю, о святине,
До твоїх припадаю ніг!
Із вікових джерел й донині
З тобою Божий оберіг.