С. Есенин. "Черная, потом пропахшая выть!" (Переклад на українську мову)
Чорна, просякнута потом земля!
Пестити завжди тебе буду я.
Вийду на озеро у синю гать,
Кутає серце нічна благодать.
Курені сірим стоять полотном,
Хвилі колише комиш перед сном.
Ватра черлена кровить казани,
Місяця в хмизі жмуткИ-пустуни.
Тихо, навпочіпки, в цятках зорі,
Слухають мову старцЯ косарі.
Там, де ріка небокрай обвива,
Пісню тужливу рибалка співа.
Світиться оловом пустка ланів,
Журливий спів - біль Росії синів.
Текст оригіналу:
Черная, потом пропахшая выть!
Как мне тебя не ласкать, не любить.
Выйду на озеро в синюю гать,
К сердцу вечерняя льнет благодать.
Серым веретьем стоят шалаши,
Глухо баюкают хлюпь камыши.
Красный костер окровил таганы,
В хворосте белые веки луны.
Тихо, на корточках, в пятнах зари,
Слушают сказ старика косари.
Где-то вдали на кукане реки
Дремную песню поют рыбаки.
Оловом светится лужная голь...
Грустная песня, ты — русская боль.
