(римована проза )
Так хочу випити, на ґвалт,
Хоч сто грамулечок за бевзів.
А ще додати во сто крат
За блазнів, сповнених претензій.
Хвалити бога, не дістались
Запропонованих посад,
Щоб часом люди не дізнались
Не про одну із їхніх вад.
Бо ж не підуть за тим хто лиже
Зади магнатам віковим –
Чи то заморським, чи з забужжя.
Хоч – бевзь іде і за таким,
Вважаючи себе свідомим.
А запитай про суть бажань...
Йому лише одне відомо –
Можливість подорожувань.
Як блазню всюди все відкрито –
Не означає, що й тобі.
Бо гаманець, то добре сито.
Та й чи потрапиш заробить,
Коли гасають по «європах»
Мільйон знедолених трудяг.
Невиліковною хвороба
Тут безробіття. Діло – швах...
За краще все шукати вдома
І слухать розповідь того
Хто десь попав на гроші добрі,
А повертає до свого.
Й від блазнів утікать подалі,
Щоб думати не заважали.
"Та й чи потрапиш заробить,
Коли гасають по «європах»
Мільйон знедолених трудяг...
Невиліковною хвороба
Тут безробіття. Діло – швах..."
Аня Муравська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вчора мені моя хазяйка (на те що я сказала, мовляв яка нам користь від злуки з Європою) сказала - так ми ж вам роботу даємо, хіба то мало. Алєчка, їй богу, хотілося сковорідкою в голову запустить
