Мій біль відчутний з кожним разом все сильніше.
А серце крається - пожовкле і бліде.
І я чекаю, хтось згадає і напише,
А хтось подзвонить і мене знайде.
Але дарма на це я сподіваюсь.
Назвати другом тих, хто ним не є, -
Це майже те самЕ, якщо зламаюсь,
Або не вбережу життя своє, -
Різниці вже ніхто і не помітить.
І не згадають, певне, що була.
...
Через багато років білі квіти
Зів*януть.
Їм не вистачить тепла.
Та лиш на мить заповнить світ прощальна тиша, -
Згадаєш, задивившись в небеса.
І ледь торкнувшись, вітер заколише
Тривожно душу.
І впаде сльоза...
