У світі – неспокій, розруха і злоба повсюди,Вмирає любов у давно захололих серцях,
Покайтеся, люди, отямтеся, грішнії люди!
Вже плачуть Анге́ли над вами святі в небесах.
Анге́ли все плачуть, а ви – ні, не плачете, люди,
А ви не впускаєте Господа в серце своє,
Не любите Бога, про Нього давно ви забули-
У мороці, мряці так любо собі живете.
Хай плачуть Анге́ли, а що вже тим людям до того,
Лиш люблять і знають, і роблять все діло своє,
А нам би достатку, побільше достатку земного,
А там – все минеться, а там – хай, що бу́де – буде́.
А що їм дорога, дорога вузенька терниста –
По ній хай Господь із Анге́лами сам собі йде,
А ми хочем слави, а ми прагнем влади –
Нам люба дорога – в пітьму, що веде.
А́нгельські сльози на грішную падають землю –
Не чує, не бачить зчерствіла людськая душа,
Не зранить сльоза вже схололую душу померлу –
Пожерла, поглинула душі світська марнота.
