Десь там далеко в горизонті
Самотній човен проплива,
Він виплив ніби із безоді,
І хмари тихо розганя.
Вже й тиха ніч лягла на землю,
Розставивши свої пастки,
І повністю заполонила,
Усі щілини і кутки.
А почуття вже як та лодка,
Пішли на дно і їх нема,
Лишили в серці тільки смуток,
Та вітер все порозвівав.
Та смуток той немов злий сторож,
Чекає тихо когось з нас,
А потім віхи розпускає,
Немов отруйний чадний газ.
