Там у Денвері, там у Денвері
Я просто помирав.
(Дж. Керуак)
Гарячі серця на холоднім асфальті,
Коли пізно жити, та рано вмирати.
Нездійснені мрії, як незабитий пенальті,
Життя - це фінал, де не можна програти.
В душі вітер, у кишенях - ні цента,
Змучене тіло, закриті повіки.
На язиці - присмак абсенту,
І жінка - гріх на устах чоловіка.
Вранішній спокій хвиль солоних
На незагоєні рани й відверті зізнання.
В криках яскравого світла неону
За копійки продається кохання.
Жорстока спека стоїть на заваді
Нашого щастя з тобою, моя Мерілу.
Химерні малюнки пустелі Невади,
Серед пісків якої я, мабуть, помру.
