шукання наосліп голою голкою
проходить крізь вихор спустошень
неонова лінія тихо та тонко
розпалює ще одну осінь
і голосно плаче музика міста
сяйвом чистого неба
тисяча кроків -сполохана відстань
що хочеш та чого вже не треба
межею відкрито навстіж панелі
щемом запалено скроні
розтини тіла-розмиті фанери
стерті до крові долоні
напрямки руху чужих векторів
створюють но́ві закони
поділено місце двох секторів
розірвано стихлі канони
розтягнуто лінію німих директив
між тишею глушиться втома
мало секунд і так мало годин
коли шепотом ллється розмова.
Мне понравилось, как вы начали. Очень хорошая прямая была. Но потом будто поплыли и не удержались на этом же векторе, получилось некое нагромождение абстракции. Но это лишь мое мнение.
kore відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
розумію про що ви
в мене таке часто
думала про одне а закінчила іншим тим не менше не хотіла нічого вже змінювати бо який вже пішов наплив таким і завершила
дякую за конструктиву критику
