Біль розливається келихами настояних вин.
Згодом – гумор зі смутком в очах.
Навколо пахне гріх
Трупами гнилих душ,
Обелісками піднесених зрад.
Мені все кажуть:
«Не любиш говорити? Тоді слухай!»
Але мені якось не до розрад.
Бо спокій втрачається через
Маневри над парапетами –
Орієнтирами – ста’вками,
Які змушують не спати ночами,
Їсти думки замість тобою зрощених слів,
А я все живу книжковими істинами
В надії побачити втілення
Тієї Притчі зі слив,
Але Він мовчить
Потоками буденних реалій,
Де магія реалізму
Затоплена вагою
Одкровень – злив,
Про які всі кажуть однотонно-
«Йде дощ»,
А мені хочеться плакати,
Бо я вірю, знаю про те,
Що за ним -
Линуть сотнями істини,
Тільки розуміє їх
Єдина земля
З її сирою щирістю,
Схильністю до
Створення Батьківщини,
Але вже не для живих.
" Йде дощ " і він очистить буденність !
