Лиш подивуєш його хватці.
Іде, неначе на парад:
В сорочці білій, при краватці, –
Папероносець-бюрократ.
У нього місія важлива –
Несе листа Самому аж.
І ні мороз, тим більше – злива
Не спинять цей його вояж.
Зайшов.
Обм’як, неначе вата…
За ноутбуком Шеф сидить –
Закінчив саме в карти грати
Й по телефону гомонить.
Папероносець весь – увага,
Принишк, улесливий такий…
Для нього Шефова повага –
Як промінь сонця золотий.
І той шанує підлабузу –
Зарплату видає, пайок
(Аби, бува, не схудло пузо)…
Хоч знає: блюдолиз – пеньок.
Однак меткий, не гоноровий,
Продать готовий і святе.
В нього й душа вже паперова…
А що пеньок…
Так свій, зате!
Майстерно. Таких розумних хлопців треба цінувати. 
